Ураження високоаеробних епітеліальних клітин шкіри та слизової оболонки рота у вигляді глоситу (запалення язика) - клінічний прояв недостатності кількох вітамінів та дефіциту мікроелементів, які беруть участь у біологічному окисненні. З боку шкіри і слизових оболонок недостатність вітаміну В₂ рибофлавіну характеризується глоситом. При помірному дефіциті цинку може розвиватись втрата смакових відчуттів та відчуття запаху, глосит, стоматит.

Кандидози слизових оболонок проявляються різними клінічними формами захворювання (кандидомікотичний глосит). Ці ураження характеризуються тенденцією до тривалого протікання, мають рецидивуючий характер.

Патологічні зміни в порожнині рота при захворюваннях травного каналу трапляються найчастіше. Це пояснюється спільністю функцій і єдністю всіх його відділів. Частіше за інші спостерігаються такі ознаки захворювань, як зміна кольору слизової оболонки порожнина рота, набряк язика, наліт на ньому, згладженість чи гіпертрофія ниткоподібних сосочків, вогнищева десквамація епітелію, виразкові ураження. Зміни язика при захворюваннях травного каналу є найтиповішими. Найчастіше трапляється обкладений язик. В утворенні нальоту на язиці важлива роль належить порушенню процесу зроговіння і відторгнення епітеліальних клітин на сосочках язика внаслідок нейротрофічних розладів. На скупчення нальоту впливають також характер їжі, склад мікробної флори, гігієна порожнини рота. Створюються сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів, зокрема для утворення значної кількості грибків. Наліт спостерігається при гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, новоутвореннях шлунка та інших захворюваннях. Під час загострення виразкової хвороби, гастриту, ентероколіту обкладеність язика виражена більшою мірою. Суб’єктивними відчуттями наліт здебільшого не супроводжується, однак за наявності щільного нальоту можуть з’являтися неприємне відчуття в язиці, притуплення смакової чутливості.

Набряк язика спостерігається при хронічних захворюваннях кишок, що пояснюється порушенням всмоктувальної здатності кишок і їх бар’єрної функції.

При захворюванні травного каналу відзначаються зміни в різних групах сосочків язика. Залежно від їх стану виділяють гіпер- і гіпопластичний глосити.

Гіперпластичний глосит спостерігається у хворих на гастрит із підвищеною кислотністю. Супроводжується гіпертрофією сосочків, наявністю нальоту, деяким збільшенням розмірів язика внаслідок набряку. Гіпертрофія грибоподібних сосочків, які підвищуються над поверхнею слизової оболонки у вигляді яскраво-червоних крапок, спостерігається в осіб із виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки.

Гіпопластичний глосит характеризується атрофією сосочків, інколи різко вираженою, внаслідок чого язик має вигляд “лакованого”, з яскравими плямами і смугами. Атрофія сосочків язика викликає відчуття печіння, поколювання, біль під час вживання їжі. Такі зміни сосочків язика відзначаються при гастриті з пониженою секрецією, виразковій хворобі, гастроентериті, захворюваннях жовчовивідних шляхів. При захворюваннях травного каналу досить часто спостерігається посилена десквамація епітелію язика (епітелій злущується і відшаровується). Десквамативний глосит зустрічається у 6% пацієнтів зі захворюваннями слизової оболонки ротової порожнини.

Для полоскання ротової порожнини при глоситі (запаленні язика з набряканням, тріщинами, підвищенням температури тіла й утрудненням ковтання) користуються відваром з суміші кореня лепехи (аїру), листків шавлії лікарської, кори дуба і листків кропиви, взятих у рівних кількостях. Для приготування відвару слід взяти 1 столову ложку суміші, отриманої змішуванням рівних кількостей зазначених компонентів, залити 1 склянкою окропу та варити у прикритій посудині протягом 10 хв. Застосовувати відвар для полоскання слід тричі на день.